Особливості роботи з дітьми з СДУГ: знати, щоб допомогти
Синдром дефіциту уваги і гіперактивність (СДУГ) нерідко називають хворобою сучасних дітей. І хоча він діагностується у 5-8% дітей, будь-який вчитель початкових класів з особистих відчуттів може вам сказати, що таких дітей у нього значно більше.
Такі діти знайомі всім - розгальмовані, імпульсивні, дезорганізовані, не здатні довго зосереджуватися на одній справі. Вони можуть стрибати на місці, махати руками як птахи, швидко забувають те, що сталося і не можуть розповісти, що відбувалося сьогодні в школі. Їх поведінка нестримана, часом зовсім недоречна, у зошитах багато виправлень, іноді вони і зовсім можуть залишатися порожніми, завдання недописаними. Як правило, при достатньому рівні інтелекту, діти з СДУГ вчаться значно гірше своїх можливостей, висидіти до кінця уроку - для них нестерпна мука.
Як допомогти такій дитині адаптуватися в школі, а школі - бути лояльною до дитини? Як посадити за парту гіперактивну дитину, чи можуть такі діти домогтися гарних результатів у школі? З такими питаннями в Інклюзивно-ресурсний центр часто звертаються психологи та педагоги шкіл.
Щоб відповісти на ці та інші питання КЗ «Інклюзивно-ресурсний центр ЛМР» (ІРЦ) разом з НМК психологічної служби організували та провели семінар на тему «Особливості роботи з дітьми з СДУГ: знати, щоб допомогти» для психологів шкіл та асистентів вчителів інклюзивних класів.
Практичний психолог ІРЦ Кіндер Світлана поділилася найновішою інформацією, власним досвідом, отриманим в роботі з такою категорією дітей. Обговорювали діагностичні критерії СДУГ, причини та фактори, що сприяють виникненню даних порушень. Більш детально зупинилися та обговорили як на практичному рівні застосовувати індивідуальні психолого-педагогічних підходи в роботі з такими дітьми, серед яких:
Основне виховне завдання - підтримка дитини.
Взяти на себе частину регуляторних функцій, недоступних дитині.
Потрібен жорсткий режим дня (в школі і вдома).
Не намагайтися надовго посадити дитину. У русі легше засвоюється інформація
Не обмежувати рухливість дитини (наявність спортивних снарядів).
Чергувати заняття з відпочинком (15 хв. займається, 5 хв. відпочиває).
Орієнтуйтися на психофізичний стан дитини (бувають «погані дні»).
Вчити дитину саму контролювати та повідомляти про свій стан («погані» і «хороші» періоди).
Корисні заняття в гуртках, секціях: танці, біг, плавання.
Не віддавати дитину в школу поки їй ще не виповнилося сім років.
Обов'язково потрібні курси ,«маленька школа» по підготовці до школи.
Розвивати навички рефлексії.
Формувати ритуал занять, враховуючи зовнішню дисципліну.
Визначена послідовність виконання завдань (легке, складне, легке).
Формувати навички самоінструктування (внутрішня інструкція).
Не таврувати дитину, не навішувати ярлики. Відокремлювати вчинки дитини від її особистості, як засіб попередження заниженої самооцінки.
Вчити зважати на потреби інших людей. Давати чіткий і однозначний зворотний зв'язок: «Це мені не подобається ...».
Вода і пісок прекрасні «психотерапевти». Сеанси глинотерапії, сухий басейн, арт-терапія. Знімає надмірне психомоторне напруження.
Привчати до ігор з правилами - лото, доміно, настільний футбол, ігри на правило «стоп».
Разом вести «календар» успіхів, табель самооцінки, укладайте договір на тиждень з визначенням конкретних цілей (самоконтроль).
Позитивне підкріплення навчальної діяльності (жетонная, бонусна система).
Простіше ставтися до оцінок і всілякої формалістики (дві або одну клітинку пропустити). Домагайтеся розуміння по суті.
Методист НМК психологічної служби наголосила про відповідність завдань до віку дитини, необхідності запобігання перевтомі та перезбудженню, тощо.
Завершили семінар демонстрацією проведення методики «Соціальні історії» , використовуючи «Соціально-емоційного конструктора», як один із іноваційних підходів у роботі з дітьми з проблемами поведінки. Яскравий стимульний матеріал у вигляді картинок з різними соціальними історіями дозволяє сформувати у дітей навички рефлексії, самоконтролю, самодопомоги, правильну стратегію поведінки (копінг-стратегію) у випадку виникнення проблемних ситуацій.
