Які причини порушення зору?

 

Щороку в дошкільні навчальні заклади вступають діти, що мають різноманітні клінічні форми порушення зору, які обумовлюють різноманітність вторинних відхилень в психічному, фізичному розвитку дітей, у формуванні орієнтації в просторі, координації рухів і т.д. При цьому, бідність зорової інформації нерідко негативно впливає і на інтелектуальний розвиток дитини.

 Порушення зору є різноманітним, адже кожне з них є наслідком певної причини або сукупності причин. Основними причинами виникнення зорової патології є наступні:

* генетичні (спадкові хвороби);

* патології вагітності;

* вплив зовнішніх факторів (травми, хвороби, ліки і т.д.);

* вік людини (у ранньому віці око дитини ще недостатньо пристосоване до повноцінного цілісного сприйняття зображення, а в старечому віці впливає фактор «зношування», тобто зниження зору у цьому віці є фізіологічною закономірністю).

 

Що залежить від батьків?

 

Мами і тати дітей повинні пам'ятати, що від них залежить дуже багато що. Іноді запідозрити ту або іншу патологію органів зору у дитини можуть самі батьки - за зовнішнім виглядом малюка: опущення верхньої повіки(птоз); зменшення ока(мікрофтальм); збільшення ока(макрофтальм); косоокість і ін. Почервоніння очей і повік також свідчить про неблагополуччя.

Насторожувати може те, що дитина намагається дуже близько сісти до екрану телевізора або ближче піднести книгу, після нетривалих зорових навантажень починає капризувати, терти очі.

Та все ж було б якнайглибшою помилкою з боку батьків вважати, що уважне відношення до дитини - гарантія виявлення будь-якого захворювання очей.Є такі захворювання очей, при яких зовнішні зміни батьки можуть помітити тільки на пізніх стадіях хвороби. Провести обстеження дитини, виявити захворювання очей на ранній стадії, правильно поставити діагноз і призначити лікування може тільки лікар-офтальмолог. Перший візит до офтальмолога необхідно зробити в перші місяці життя дитини. Фахівці рекомендують проводити профілактичні огляди зору малюка в 1-2 і 10-11 місяців.

З одного до трьох років рекомендується відвідування офтальмолога 1 раз на рік.

Якщо із зором дитини все добре, то наступну "контрольну" перевірку зору зазвичай роблять у віці 6 років, перед тим, як дитина йде в школу.

 

Що слід знати про порушення зору?

 

Порушення зору розділяються на групи за наступними критеріями:

* час поразки (вроджені і набуті);

* характер протікання (що прогресують і не прогресують);

* ступінь порушення зорової функції (сліпі і слабозорі).

Вроджена патологія органу зору може бути викликана ушкодженнями або захворюваннями в період внутріутробного розвитку.

Набуті недоліки зорового аналізатора поширені менше, ніж вроджені. До них можуть привести захворювання центральної нервової системи (менінгіт, менінгоенцефаліт), ускладнення після загальних захворювань організму(грип, кір і ін.) і травматичні ушкодження мозку і очей.

Крім того, розрізняють прогресуючі і не прогресуючі порушення зорового аналізатора. Прогресуючі дефекти відрізняються поступовим погіршенням зорових функцій.

Залежно від ступеня порушення зорової функції виділяють сліпих і слабозорих.

Сліпі діти - діти з повною відсутністю зорових відчуттів, або світловідчуттям, що збереглося, або залишковим зором (максимальною гостротою зору 0,04).

 Розрізняють різні ступені втрати зору :

- абсолютна (тотальна) сліпота, при якій повністю відсутні зорові відчуття (світловідчуття і кольоророзрізнення);

- практична сліпота, при якій зберігається або світловідчуття на рівні розрізнення світла від темряви, або залишковий зір, що дозволяє порахувати пальці рук у особи, розрізняти контури і силуети.

Більшість сліпих дітей мають залишковий зір.

Слабозорі діти - діти з гостротою зору на оці, що краще бачить, при використанні окулярів від 0,05 до 0,4.

У слабозорих дітей, на відміну від сліпих, зір залишається основним засобом сприйняття, тобто інші аналізатори не замінюють зорових функцій, як це відбувається у сліпих.

 

Які зорові дефекти  зустрічаються найчастіше у дітей?

 

Для організації корекційної роботи тифлопедагогу необхідно знати контингент дітей, що відвідує спеціалізовані зорові групи, добре розбиратися у зорових аномаліях. Нижче подані короткі описи зорових дефектів, що найчастіше зустрічаються у дітей.

Амбліопія. Під амбліопією розуміють різні за походженням форми зниження гостроти зору, причиною якої є функціональні розлади зорового апарату. Розрізняють наступні види амбліопії:

дисбінокулярна амбліопія — виникає як наслідок розладу бінокулярного зору. Зниження зору виникає через косоокість. Ця амбліопія має 2 види: амбліопія з правильною фіксацією (центральною) і амбліопія з неправильною фіксацією (нецентральною);

обскураційна амбліопія — розвивається внаслідок помутніння оптичного середовища очей (катаракти, помутніння роговиці). При цьому виді амбліопії гострота зору не відновлюється навіть після ліквідації помутніння;

рефракційна амбліопія — зниження зору виникає внаслідок аномалії рефракції (заломлюючої здатності очей). Причиною виникнення цього виду амбліопії є постійне проектування на сітківку ока нечіткого зображення об’єктів оточення через високий ступінь гіперметропії (далекозорості) і астигматизму;

істерична амбліопія — виникає раптово через який-небудь афективний стан. Функціональні розлади на ґрунті істерії можуть мати характер зниження або втрати зору.  Всі види амбліопії по ступеню гостроти зору поділяються на:

слабку (vis = 0,8 – 0,4);

середню (vis = 0,3 – 0,2);

високу (vis = 0,1 – 0,05);

дуже високу (vis = 0,04 і нижче). 

 Частіше всього амбліопія стає наслідком співдружньої косоокості. Разом з тим амбліопія може сама спровокувати косоокість, якщо гострота зору на обох очах має суттєву розбіжність. Тоді “гірше” око (0,3 і нижче) не приймає участі в акті зору, що призводить до косоокості.

Косоокість. Хвороба характеризується відхиленням (девіацією) одного з очних яблук від загальної точки фіксації. Розрізняють:

 уявну косоокість — оптична вісь ока не співпадає з зоровою віссю (точкою фіксації). Частіше зустрічається уявна розбіжна косоокість. При уявній косоокості здається, що косять обидва ока одночасно до носа чи до скроні. Помилкове уявлення про наявність косоокості може бути обумовлене особливостями будови лицьової частини черепу. Питання про наявність косоокості вирішується шляхом дослідження бінокулярного зору, який відсутній при справжній косоокості і наявний при уявній;

 приховану косоокість, або гетерофорія , при якій сила окорухаючих м’язів неоднакова, що може бути обумовлене анатомічними та нервовими факторами. Порушення м’язової рівноваги може себе проявити лише при виключенні одного ока з зорового акту (виключення умов для бінокулярного зору). При прихованій косоокості бінокулярний зір зберігається. Таким чином, ні удавана косоокість, ні прихована не є патологією. До патології відноситься лише справжня косоокість;

 справжню косоокість . Вона буває:

паралітична косоокість — повна (параліч) або часткова (парез) відсутність іннервації м’язів ока; співдружня косоокість — характеризується постійним або періодичним відхиленням одного з очей від спільної точки фіксації й порушенням функцій бінокулярного зору. Косити може одне око або обидва ока почергово.В залежності від того, в яку сторону відхилене око, розрізняють — внутрішню (збіжну) та — зовнішню (розбіжну) косоокість, а також косоокість – доверху і донизу.

Збіжна косоокість зустрічається частіше і може поєднуватися з гіперметропією. Розбіжна ж косоокість може супроводжуватися міопічною рефракцією.

Косоокість може бути: 

односторонньою (моно латеральною) — косить постійно одне око. Це більш складна форма косоокості, тому що внаслідок постійного відхилення одного ока доволі швидко розвивається амбліопія. Тому моно латеральну косоокість необхідно в процесі лікування перевести в іншу форму косоокості;

двосторонньою (альтернуючою) — при цій формі поперемінно косять обидва ока. При альтернуючій косоокості зір, як правило, досить високий і однаковий на обох очах.

Крім того, розрізняють:

акомодаційну косоокість, що виникає внаслідок не корегованої міопії чи гіперметропії. (Воно зникає завдяки оптимальній корекції лінзами (окулярами);

не акомодаційну косоокість — яка не коригується окулярами.

Косоокість може бути періодичною або постійною.

Крім всього вищесказаного, косоокість — це ще й косметичний дефект, що впливає на психіку, характер дітей, викликає значні функціональні недоліки. Через відсутність бінокулярного зору спостерігаються обмеження в сприйнятті зовнішнього світу, рухах орієнтуванні в просторі.

Ністагм. Це мимовільні ритмічні коливальні рухи очних яблук в ту чи іншу сторону (тремтіння очей). Розрізняють фізіологічний (виникає при розгляданні об’єктів, що швидко рухаються перед очима) та патологічний ністагм, що часто буває у дітей з патологією зору. Напрямок ністагму може бути горизонтальним і вертикальним. Більш чітко ністагм виявляється при погляді в сторону.

Міопія. Міопія (або короткозорість) — це вид аномалії рефракції (заломлюючої здатності ока), при якому зображення об’єкта проектується не на сітківку ока, а перед нею. При міопії дитина здатна добре бачити об’єкти, розташовані на малій відстані від очей.

Міопія складається з двох видів:

Міопія слабкого ступеня, що легко коригується окулярами і не спричиняє змін на очному дні. При організації корекційно-компенсаторної роботи важливо дотримуватися гігієни зору, слідкувати за поставою, освітленням, режимом роботи. Не перевантажувати очі.

Міопія високого ступеня (Magna) — може бути вродженою та придбаною. Така міопія спричиняє зміни ока: розтягнення склери з різким осьовим віддаленням ока спереду назад, разом з тим, крім глибокого порушення зору може статись важке ушкодження оболонки ока і її рецепторного шару — сітківки, аж до її відторгнення.

Таким дітям показаний поблажливий режим зорової роботи без перевантажень (максимальне навантаження — 5 хв.).

Гіперметропія. Гіперметропія, або далекозорість — різновид аномалій рефракції, при яких зображення предмета проектується за сітківку ока. Чітке бачення досягається при віддаленні об’єкта від очей на більшу відстань, ніж у нормі.

Гіперметропія може бути:

 природною (дитячою) , що є нормою (у новонароджених 4 – 5 Д (діоптрій));

 звичайною (рефракційною). Звичайна гіперметропія в свою чергу поділяється на 3 ступені:

Слабкий ступінь — від 1 до 3 діоптрій.

Середній ступінь — від 3 до 6 діоптрій.

Високий ступінь — від 6 Д і вище.

При високих ступенях гіперметропії очне яблуко деформується (сплющується), здійснюється зближення ока ззаду наперед.

 Старечою (пресбіопією), що розвивається після 40 років.

Дітям з гіперметропією показана постійна корекція окулярами і максимальне навантаження до 20 хв.

Астигматизм. Астигматизм — відсутність крапки. Це поєднання в одному і тому ж оці різних видів аномалій рефракції або різних ступенів однієї і тієї ж рефракції. Зображення, що проектується на сітківку астигматичного ока, нечітке. Часто астигматизм обумовлюється не сферичністю роговиці або кришталика.  Виправляють астигматизм ока лінзами з різними показниками заломлювання.

Атрофія зорового нерва. Наслідок захворювання, при якому має місце набряк, запалення, здавлювання, пошкодження, дегенерація волокон зорового нерва або судин, що живлять його.  В роботі з дітьми, що мають таке захворювання, необхідно чітко дотримуватися норм гігієни зору, не перевантажувати очі, використовувати світлий фон і темні об’єкти.

Глаукома. Хронічне захворювання очей, що характеризується підвищенням внутрішнього тиску ока і зниженням зору, а також особливою формою атрофії зорового нерва та поглибленням його диска. Виникненню глаукоми сприяє порушення функції центральної нервової системи, ендокринні розлади. Навантаження для дитини з глаукомою залежать від стану (тиску), що має вимірюватися щоденно сестрою-ортоптисткою. Режим роботи повинен бути ідентичним попередньому захворюванню.

Катаракта. Це захворювання кришталика, що виявляється у його помутнінні, що перешкоджає проходженню променів світла в око і призводить до зниження зору.Катаракта може бути вродженою і набутою (старечою, травматичною, чи як ускладнення при глаукомі, діабеті).

 

Які є функції зору? До чого призводить їх порушення?

 

За допомогою зору ми дізнаємося про форму, величину, колір предметів, їх просторове розташування і міру віддаленості. Функціями зору є: гострота зору,кольоророзрізнення, поле зору, характер зору, окорухові функції.

Порушення функції гостроти зору знижує точність, повноту і швидкість сприйняття, що уповільнює і утрудняє пізнавання предметів і зображень.

Порушення функції кольоророзрізнення призводить до неможливості виділити один з 3 кольорів (червоний, синій, зелений) або змішуванняння зеленого і червоного кольорів.

Порушення функції поля зору утрудняє цілісність, одночасність, динамічність сприйняття, що призводить до труднощів в просторовому орієнтуванні.

Порушення бінокулярного характеру зору знижує здатність бачити одночасно двома очима і сприймати об'єкт як єдине ціле, спотворює просторове стереоскопічне сприйняття того, що оточує.

Порушення окорухових функцій, що характеризується відхиленням одного з очей від загальної точки фіксації, призводить до косоокості. Наявність косоокості веде до зниження швидкості, правильної оцінки просторових стосунків.

 

Чи позначається порушення функції зору на загальному розвитку дитини?

 

Недоліки зорового сприйняття негативно впливають на розвиток психічних функцій.

При слабозорості утворюються недостатньо чіткі, нестійкі, а іноді і невірні уявлення сприйнятих предметів. Діти утруднюються у встановленні причинно- наслідкових зв'язків, у них знижується рівень емоційного сприйняття того, що оточує.

Для слабозорих дітей характерний низький рівень уміння цілісно, детально, послідовно сприймати зміст картини, композиції, що включає велику кількість персонажів, деталей.

У таких дітей виникають труднощі в оволодінні еталонами "колір", "форма", " простір".

При формуванні просторових представлень дітям важко оцінювати просторове розташування об'єктів, оцінювати відстань між предметами.

 

Дитині поставлений діагноз. Що робити?

 

По-перше, не зневірятися, не опускати руки.

По - друге, отримати повне уявлення про характер захворювання і його наслідки. Ні в якому разі не потрібно гарячково шукати знахарів, екстрасенсів.

По- третє, отримавши рекомендації про те, як лікувати дитину,  потрібно починати їм слідувати.

По- четверте, якщо існують медичні свідчення до оформлення інвалідності - треба оформляти. Для оформлення інвалідності вам слід звернутися до лікаря за місцем проживання, який, за наявності підстав, направить дитину на медико-соціальну експертизу. Також за напрямом на МСЕ для оформлення інвалідності можна звернутися в управління соціального захисту населення за місцем проживання (за наявності довідки, що підтверджує медичні свідчення до оформлення інвалідності).

По- п'яте , необхідно якомога раніше звернутися в психолого-медико-педагогічну консультацію. Саме тут після обстеження дитини вам порекомендують подальший шлях її виховання і навчання, відповідний саме для вашої дитини (вид дошкільної і шкільної освітньої установи).